Прогулянка Боржавою наш власний досвід

Ще з першого знайомства із Пилипцем та полониною Боржава, я усвідомив, що повернусь сюди ще не один раз. А десь в закаулках мозку відклалась невеличка мрія – пройти цей чарівний хребет у поході.

Тому, коли раптово випала можливість вирватись в гори, я одразу ж нею скористався.
На збори було всього кілька годин, а досвіду піших походів – мінімум.

Що з собою брати в похід на Боржаву:

• Палатка;
• Спальник (5-10 градусів, ночі в горах прохолодні);
• Карімат;
• Казанок, пластиковий багаторазовий посуд;
• Сухий спирт, ніж, топірець, запальничка;
• Їжа (мівіна, гречка, консерви);
• Пляшка мінеральної води, та 1-2 пусті пляшки, щоб набрати джерельної, для приготування їжі;
• Штани, світшот, шкарпетки;

Маршрут Пилипець-Воловець через Боржавський хребет

Ми обрали цей маршрут, бо він доволі зручний. Спустившись у Воловці можна одразу ж прямувати на електричку та рушати по домівках.

Електропотягом Львів Мукачево, який до речі, курсував в цей час тільки на вікенди, ми дістались до Воловця. Зазначу, що електричка була переповнена стоячими пасажирами аж до станції Славське. Тому врахуйте можливість провести половину дороги стоячи. По прибутті в Воловець, наступний крок знайти транспорт до Пилипця. Насправді це не буде трудністю, адже звідти часто їздять таксисти, та й піймати попутку теж не важко.

Одразу, раджу уточнити, щоб вас підвезли до підйомника в Пилипці. Бо трапляються недобросовісні таксисти, котрі їдуть в Міжгір’я та висаджують туристів “в центрі Пилипця”, фактично це поворот на трасі від якого ще добрих 6 кілометрів до витягу на Гимбу.

В Пилипці рекомендую скористатись підйомником, вартіть одного підйому – 60 грн., оглядовий (підйом та спуск) – 120 грн. з особи. Таким чином вам вдасться скоротити похід на один день. Приблизно стільки часу займе піший підйом до Гимби.

Дорога до Гимби – похід Боржавою

Один із найважчих моментів походу на Боржаву з Пилипця – підйом на Гимбу. Гора справді доволі стрімка і з рюкзаками йти справді нелегко. Якщо не бажаєте перевтомлюватись можна скористатись послугами місцевих водіїв, які біля витягу набирають людей в кузови вантажівок та вивозять на гору. Якщо ж ви вже були на Гимбі, тоді гору можна обійти по траверсу і вийти одразу на малу Гимбу і хребет Боржави.

Фото з траверсу Гимби

Від малої Гимби до гори Високий Верх маршрут не складний і багатий на вражаючі краєвиди. Періодично дорогою проносяться байкери здіймаючи хмари куряви. Враховуйте напрям вітру, це дозволить уникнути потрапляння піску в очі та на одяг.

На вершині Високого Верху раджу зробити привал та насолодитись краєвидом.

Біля підніжжя гори знаходиться непогане місце для кемпінгу та ночівлі. Щоб сюди потрапити потрібно спуститись з гори та звернути на ліво вниз, до галявини поруч із закинутим будиночком. По дорозі вам трапиться гірське джерело, тут можна набрати води.

Нам пощастило, що попередні туристи залишили трохи дров. Тож ми поповнили цей запас, без проблем розвели вогнище та повечеряли. Скажу чесно, в горах будь-яка їжа смакує неперевершено. Ця атмосфера безцінна і жоден фешенебельний ресторан не в стані подарувати таких емоцій.

Після пройденого кілометражу заснути було надзвичайно легко. Прокинувся я десь о пів на дев’яту. Ранкова прогулянка в кілометр із перепадом висоти в сто метрів для того, щоб вмитись в крижаній воді з гірського джерела неабияк бадьорить. Вже через годину хребет почало затягувати густими хмарами. Немов морські хвилі хмари повільно перевалювались через гори.

Видимість стала мінімальною, а густий туман рятував від спеки. Після сніданку ми склали наші намети та рушили далі.

Наступною точкою маршруту була метеостанція. Через густі хмари її не було видно, аж поки ми не підійшли впритул. Ця метеостанція виявляється теж зіграла свою роль в історії незалежності України. Власне тут працював В’ячеслав Чорновіл.

Від метеостанції до покинутої сироварні і Воловця – суцільний спуск.

Внизу є чарівна галявина та невелика гірська річечка, де за бажання можна освіжитись та переночувати. Звідси до залізничної станції Воловець 15-20 хв пішої ходи.
В різних публікаціях в мережі розповідають, що даний маршрут розрахований на дві доби. Нам вдалось подолати його за одну. Безперечно ми ще повернемось на Боржаву, щоб відвідати інші тутешні вершини, а коли трохи наберемось досвіду, то нас чекає Чорногірський хребет.
Слідкуйте за нами та нашими подорожами, ми й надалі розповідатимемо про цікаві локації України та світу.