Ідея відвідати найвищу вершину українських Карпат таїлася в моїй голові доволі давно, проте раніше ніяк не випадало нагоди. Тож коли трапились довгі вихідні та більшість друзів були вільними ми не вагаючись відправились в мандри.

Доїзд до Говерли – випробування для водіїв

Наш шлях розпочинався із Стрия. Як то кажуть: “Місце зустрічі змінити не можна“. Оскільки ми їхали до гори автомобілем, то безперечно це додавало комфорту в добиранні. Дорога від Стрия до Івано-Франківська, а точніше напрямок, бо те, що було під колесами машини, дорогою називати аж ніяк не можна. Починаючи від об’їздної Моршина і аж до самісінького обласного центру нас супроводжували гігантські вибоїни. Найгіршими видались ділянки в місті Болехів, між Долиною та початком Рожнятівського району і перед Калушем. Відверто скажу, там можна було залишити колеса і завершити поїздку на початковому етапі. Завдяки майстерності нашого водія та витривалості залізного коня ми проїхали ці ділянки без значних пригод.

Від Франківська до Буковелю автомобільний шлях знаходиться в чудовому стані. Дорога настільки хороша, що ми навіть проїхали поворот на Ворохту. Тому добре пильнуйте тут з’їзд.

Між Ворохтою та Верховиною буде вказівник в напрямку Говерли, тут з’їжджаєте з дороги і прямуєте до КПП, що знаходиться на в’їзді до національного парку. Вартість проїзду до бази Заросляк, звідки починається сходження, становить 25 грн. з особи.
Одразу зазначу, що дорога грунтова і автомобілі з низькою посадкою до Заросляка точно не доїдуть. Якщо маєте вибір між автомобілями, то беріть, той в якого більший кліренс.

Сходження з Заросляка – маршрути

Від бази відпочинку Заросляк до вершини Говерли прямують два маршрути – синій, який становить 3,8 км та зелений довжиною в 4,3 кілометри. Ми обрали для підйому коротший шлях, так як приїхали доволі пізно. Хоча синій маршрут видається простішим з огляду на цифри по тривалості підйому та довжині маршруту, якщо у вас кепська фізична підготовка – буде важко. Насправді це доволі крутий підйом і вершину ви зможете побачити далеко не одразу. Зазначу, що сходження ми робили на початку травня, в горах ще лежав сніг і йти було важкувато. З гір донизу люди з’їжджали на власних п’ятих точках, часом жертвуючи штанами.

Діставшись на вершину ви відчуваєте неймовірне полегшення, серце переповнюють позитивні емоції, панорама відкривається просто неймовірна і це варто побачити.

Де краще переночувати?

Так як наше сходження припало на середину весни, то ночувати біля підніжжя було б не розумно. Надто низька температура для комфортного сну в палатках. Ми прийняли рішення зупинитись на кемпінгу біля річки при в’їзді до Ворохти. Там в порівнянні з горою була значно вища температура, чудова місцина для розташування палаток, крита альтанка зі столиком, де можна було з комфортом перекусити. Загалом, чудове місце для ночівлі.

Що варто взяти на гору?

Під час сходження Вам точно знадобиться:

• Запас питної води;
• Канапки або булочки, щоб перекусити;
• Зарядженний телефон;
• Куртка з капюшоном, щоб захиститись від вітру;
• Дощовик на випадок грози;
• Подбайте про зручне взуття;

Загалом також варто мати змінний одяг.

Не вагайтесь та плануйте власний похід в гори, адже це незабутні враженння, круті спогади та неймовірні фото на пам’ять!