Чи русифікується Трускавець?
Нещодавно у фейсбуці розгорілась гостра дискусія, щодо русифікації Трускавця. Мовляв, довкола чимало російськомовних відпочивальників, екскурсії для них проводять російською, а національний колорит забувають. Такі новини Трускавця насторожують.
Насправді, життя курорту значно змінилось, сюди приїхало чимало іноземців з Ізраелю, США, Польщі, Німеччини. То чому ж з цими іноземцями й надалі спілкуються російською? На це запитання в мене знаходиться дві аргументовані відповіді:
1) Ці туристи здебільшого вихідці з теренів СНД та колишнього СРСР, у них не вражені пропагандою мізки, однак комунікують вони російською;
2) Біда в тім, що дуже малий відсоток обслуговуючого персоналу може заговорити з іноземцями на їх рідній чи хоча б англійській мові. Та й немає чого гріха таїти, рівень знань іноземних мов в середньостатистичного українця обмежується мінімальним набором – російська, українська і два слова на англійській, німецькій чи французькій;
Якою мовою говорить Трускавець?
Безперечно – українською! Тут розуміють чимало мов, знайдуть порозуміння з будь-яким туристом, однак спілкуються та думають – українською. Трускавець був колискою української культури в часи, коли про мовне питання мало хто думав. Ще з дитинства пам’ятаю, як на курорті виступали молоді гурти СКАЙ, Друга ріка, Скрябін, Немо, Мері, вокалістка Zoряна, Вова зі Львова, згодом Дзідзьо та безліч інших. Сюди продовжують приїжджати відомі культурні діячі, тут створюються унікальні проекти. До прикладу “Перехресні стежки” трускавчанки Анни Литвин, котра запрошує талановитих авторів таких як брати Капранови, Дарія Корній, Олександр Ірванець, Сашко Лірник, Леся Романчук та багато інших для презентації їх книг та творів. В Трускавці існує унікальний кінофестиваль “Корона Карпат”, який став чудовим стартовим майданчиком для чималої кількості українських кінострічок. Навіть допрем’єрний показ кінофільму “Червоний” відбувся в Трускавці 13 серпня, за участі актора, що виконав головну роль у фільмі, та на тиждень швидше, аніж у Львові, Сумах, Харкові. Регулярно в наших спільнотах в соціальних мережах ми публікуємо новини Трускавця з афішами різноманітних заходів, і усі вони проводяться виключно українською.
Чому ж виникають думки про русифікацію?
Біда в українців не в тому якою мовою ми думаємо, а в тому на яку мову створюємо попит.
На жаль, та своїми ж руками більшість громадян держави хоронять свою мову. Почнемо з початку. Якою мовою Ви послуговуєтесь коли використовуєте пошук Google?
Як показує статистика, в Україні:
- “купить обувь” шукає більше людей, аніж “купити взуття”,
- “скачать фильм” більше аніж “завантажити/скачати фільм”,
- “скачать песню” більше, ніж “скачати пісню”,
- “смотреть онлайн” більше аніж “дивитись онлайн”.
А тепер подумайте, як гуглите Ви?
Продовжуємо далі, телепередачі та фільми. Скільки з нас писало скарги до адміністрації каналів на те, що ведучі розмовляють російською? А можливо відсутність інструкції до побутової техніки на рідній мові нас теж не обурює?
А радіо, чи існувало б радіо “Шансон”, “Ретро-фм”, “Рускоє радіо”, якби їх в Україні ніхто не слухав?
Чи можливо туристи відмовляються від екскурсій, якщо їх проводять не українською мовою?
Копнемо глибше, університетська освіта. Особисто в мені доводилось читати чимало літератури російською (такі книги видавали, та й певне ще продовжують давати студентам в студентській бібліотеці), через елементарну відсутність українських аналогів професійної літератури. А в університетів та держави чомусь відсутній попит на переклад сучасних книг від західних авторів. А це одна з причин, чому українські дипломи не надто цінують в світі.
Цей перелік може бути нескінченним. Однак висновок буде завжди один: “Попит породжує пропозицію!”. Шановні читачі, створюйте попит на українську мову. Тільки, якщо ми зробимо українську трендом – вона буде на 1 місці в державі.