Кишеньковий журналіст – гірше проститутки
Уже звично стало спостерігати різноманітні писемні та відеобатли між журналістами різного ґатунку. Політично заангажовані цілковито без совісті та гідності люди за мідяк пишуть оди злодіям та негідникам. Впевнено обливають брудом тих, кого скаже хазяїн. Особливе загострення, раніше ми спостерігали у них всіх виключно перед виборами. На жаль, зараз це уже постійне явище, яке перетворило інформаційне середовище в україні на помийну яму.
Як гриби після дощу виростають різноманітні ресурси, які поширюють дезінформацію, відверто маніпулюють думкою та впливають на свідомість громадян. З метою збурити суспільну думку, посіяти хаос, агресію, спровокувати викид гніву. Це має бути передумовю до радикалізації суспільства, загострення внутрісуспільних конфліктів з ціллю ще більшого розділення й без того неоднорідного українського суспільства.
Трускавець – як жертва брудної журналістики
На жаль, ситуація на курорті склалась таким чином, що значна частина локальних ЗМІ знаходиться під впливом тих, чи інших політичних сил. Це чітко видно по манері публікацій на тих ресурсах, де завжди виділяють, якусь певну політ-силу, як єдину чесну, справедливу, чуть не святу організацію. І в тих випадках коли у когось із локальних політиків трапляється “косяк”, опоненти злісно смакують невдачу, пишучи збагачені епітетами тексти, акцентуючи на фактах та значно перебільшуючи їх значення. Кишеньковий ресурс в той час по-різному оправдовує свого боса, переключаючи увагу читача, чи то на інші проблеми, чи то шукаючи винних, “провокаторів”, чи то спихуючи усю провину на “папєрєдніків”.
Як би там не було, отакі журналістські та політичні міжусобиці не сприяють, ані іміджу курорту, ані його розвитку.
Уявіть тільки-но, якби місцеві журналісти об’єднались та на своїх ресурсах замість політичних опусів писали статті з історії курорту, розповідали про перспективи розвитку Трускавця, сприяли самоорганізації громади для реалізації різноманітних завдань. Яку б потужну медійну машину по промоції міста можна було б створити спільними зусиллями.
Як мають подавати інформацію інформаційні ресурси комунальної власності?
На думку автора, комунальні ресурси стали інструментом пропаганди у політичних сил, які отримали владу в тому чи іншому місті. Сумно, але замість подачі фактичної інформації такі ЗМІ вихваляють мерів та депутатів присвоюючи особистостям досягнення цілої громади. Не зрозуміло чому журналісти, які працюють на комунальних підприємствах не усвідомлюють, що зарплату їм виплачує громада міста. Тими ж коштами фінансується реалізація 90% проектів в містах. Мери, депутати – це делеговані представники народу, їх обрали для виконання програми розвитку міста, яку ті представили на виборах. А обов’язок журналістів комунальних підприємств, не писати оди чиновникам, а контролювати їх роботу в інтересах громади міста.
Шановні журналісти майте совість та гідність, любіть своє місто та поважайте його мешканців.